Новини

  Погожа днина… Зважаючи на досвід попередніх фестивалів, відсутність дощу сприймалась організаторами цьогорічної Країни мрій як Боже проведіння! Вже який рік поспіль обидва дні проведення Співоче поле заливає густою негодою. Аж тут, не дивлячись на всі побоювання та незначну кількість відвідувачів першого дня, ми з оптимізмом зустріли головний, суботній день заходу. 
  Як і вся команда організаторів, дружній Deluxe колектив з`явився на майданчику значно раніше часу роботи, завдяки чому мав прекрасну можливість ознайомитися з програмою Країни не поспішаючи та, що називається, в польових умовах. 

  Співоче поле переливалося світлотінями хмар, курсуючих по небу! Мерехтіли ятки алеї майстрів,що тягнулася далеко за межі ландшафтного парку. Перемовлялися організатори, постійні та ранні відвідувачі, народні умільці, снували зграйками музики, бухкали саундчеком гості основної сцени… Простіше кажучи, оживав і пробував дихати на повні груди один з найгучніших етно-фестивалів якщо не країни, то області напевно! Він простягнув своє молодецьке тіло від найнижчих територій заповідника до стін святої Печерської лаври і цього дня налічував аж сім самостійно діючих культурних майданчиків!
  Щоправда, захід наробив шуму ще задовго до початку. Нажаль, шум цей був не дуже приємним. Переглядаючи простори всесвітньої мережі, можна було натрапити на негативні, а часом протестантські відгуки стосовно цьогорічних правил участі майстрів народних та декоративних промислів на торгово-виставкових площах. Не вдаючись до подробиць, можу сказати, що не до кінця зрозумілий формат цієї ланки та безпрецедентна «радянська» жива черга отримання місць на алеї забрала можливість показати своє мистецтво багатьом «не відформатованим» заслуженим майстрам. А ті, котрих допустили до участі, змушені були добу, а то і кілька, тримати оборону живого строю бажаючих отримати стіл у оренду! Відносно цих, м`яко кажучи, не зовсім зручних змін було подано відкритого листа, відповідь на який була менш відкритою. Проте, не зважаючи на непорозуміння майстрів з організаторами, ярмарок все-таки відбувся! Прикраси і підкови, ляльки-мотанки та шотландські волинки, зозуленьки та дримби, череси та люльки, вишиванки та дощовиці… Безкінечне розмаїття красивих, етнічних і при цьому досить практичних речей приковували погляд та виманювали національні грошові знаки з кишень та гаманців ошелешених киян-та-гостей-міста! Всі охочі до нових вражень мали нагоду не тільки поспостерігати, а й особисто прийняти участь у створенні шедеврів майстрів-склодувів та гончарів! А сильно втомлені - підзарядитися медовухою, трав`яними чаями, пляцками, кавою або навіть шашликом. Щоправда, останній коштував не менше ста гривень за порцію, хоча навіть це не завадило вистроїтися до манливого димного духу довжелезній черзі з охочих поласувати смачненьким на природі. Українці важко працюють, та широко гуляють!
  А розгулятись було де! Яскравою особливістю цьогорічного фестивалю став україно-японський майданчик з усіма незрозумілими тонкощами сходу, інтегрованого в західну свідомість. Тут тобі і уроки каліграфії, і самурайська бойова майстерність, і дивакуваті обрядові танці за участі всіх бажаючих. Але найбільш інтригуюче видовище можна було спостерігати біля палатки, де наші моцні, трохи повнотілі чоловіки та дівчата намотували на себе кімоно, не розбираючи, а подекуди навмисно плутаючи чоловічі з жіночими! Треба було бачити очі корінного японця, який ошаліло дивився на таке знущання над багатовіковою культурою. Це була стовідсоткова мрія сучасних японців — анімешні очі розміром на дві треті обличчя з тремтячими сльозами)) Наші хлопи старалися як могли не ображати гостей. Не зрозуміти їм перенасичення гостинності на квадратний метр рідної Батьківщини!

    Із-за великої кількості подій фестивалю, розкиданих по доволі великій території, дуже не вистачало вказівників на творчі майданчики вздовж доріг Країни. Про місце знаходження цікавої вам території Ви могли взнати тільки вийшовши до вхідних воріт, де розміщувався бігбоард ( великий вказівник, по-нашому) зі схемою розташування тематичних сцен. А їх, як вже було сказано, налічувалось сім! І це тільки офіційних, не зважаючи на стихійно організовані музичні, танцювальні та інші сейшени (ще одне моднє слово).
  Широке коло глядачів водили за собою по різним майданчикам чарівні дівчата на чолі з справжнім кримським джигітом з колективу кримськотатарських танців! Переміщуючись яскравою юрбою, вони встигли не тільки відпрацювати годинну концертну програму, а й дати майстер-клас. До речі, повчитися танцювати можна було ще і в майстрів стародавнього, індійського та українського танців. Дійство це було дуже захоплююче і яскраве! 
  А день розгорався, день пригрівав! Низьким уклоном хочеться подякувати офіційному спонсору Країни мрій компанії Кока-кола за велику кількість яток для відпочинку гостей і особисто від мене за холодильник з безкоштовною водою для персоналу! Якби не ви, зневоднення від активної роботи нам би було гарантовано. До речі, дозвольте невеличкий відступ. Я не так давно співпрацюю з агенцією Deluxesound, а значить і з Кока-кола. Проте з огляду на всі проведені сумісно заходи, вже зараз можу сказати, що жодна відома мені компанія не вкладає стільки інвестицій у відродження та розвиток української культури як ця! Цього року в рамках заходу ними було проведено окрім традиційного параду вишиванок та фотоконкурсу з вишитою бабою (в якому, до речі, автор прийняв участь з невимовним задоволенням), ще й он-лайн конкурс «Вишивай з Кока-кола». Призами були планшетні комп`ютери, гречно віддані переможцям самим ініціатором фестивалю Олегом Скрипкою!
  Щодо ідейного лідера фестивалю, то Олег виглядав досить втомлено, щойно прилетівши з іншого заходу. Можливо саме тому постійно апелював за даними до технічного директора, навіть стосовно назви компанії-підрядника, яка вдруге надає головну сцену та звук Країні. 
 Розповідати можна ще настільки довго, що Ви, шановні читачі, втомитеся крутити колесо мишки. Тож я, з Вашого дозволу, коротко напишу про головний найгучніший сценічний майданчик фестивалю. Після невеликого вступного слова Президента всіх мрійників на сцені з`явилися, як на мене, найяскравіші учасники гала-концерту! Гурт «Астарта» не тільки з перших пісень порозкидав шпильки по лавках, які зовсім унеможливили сидіння на місці, але й примусив ці шпильки з себе зтрушувати більш ніж активними танцями! Потужний фолк-рок, відверто пишна краса фронт-вуменок), безпосередність та майстерність музикантів, а ще й Едуард Приступа (більш відомий як Діля) настільки завели натовп, що здавалося, ніби концертна програма вже закінчується і це не менш як хедлайнер якогось класного справжнього українського рок-фесту. До речі, дозвольте звернути Вашу увагу на те, що одна з солісток гурту зробила приємний і (маю надію) правильний вибір, з`явившись на сцені у прикрасах Творчої майстерні «Мар`яна». (Посилання на роботи цієї майстерні Ви можете побачити на правій панелі переліку наших послуг у розділі Hand-made.) Запалили дівчата і хлопці по- дорослому! 

  Але це був лише початок!Варто зазначити, що цього року заключний концерт був дуже різноманітним та оригінальним. Після вогняної української команди увагу глядачів захопила найсвітліша у світі музика – Реггі від французьких хлопців Ma Valise. Під неквапливі сонячні ритми неможливо було не підтанцьовувати, чи, принаймні, хоча б головою не хитати! 
  Значним і, на мій погляд, дуже помітним мінусом вечірньої програми стала відсутність будь-якого ведучого чи, на худий кінець, аніматора. Період монтажу\демонтажу апаратури, остаточного чексаунду перед виступом та банального переміщення фігурантів по сцені проходив під супровід запису якогось концерту на незначній гучності. Тож після шаленого відриву гості мали 15-20 хвилин «холонути», розглядати сусідів, розтікатися з танцювальної зони або просто чекати на наступний виступ. Дивне рішення!
  Останніми перед очікуваними ВВ на сцену піднялися «гарячі грузинські хлопці» Mgzavrebi. І стало дійсно гаряче! Шість статних, відвертих, до безмежжя простих та до заздрості музичних чоловіків підкорили серце не тільки жіночої частини аудиторії, а й нагадали сильній, що справжні мужчини можуть і мають бути ніжними, щирими, мужніми та відданими. Тут було все! Славнозвісне грузинське багатоголосся етніки, ліричність класичного поп-року, чарівність кавказької мови та… наприкінці майстер клас національних танців від змоклого, але задоволеного соліста, що в прямому сенсі слова допрацьовував програму пішовши в народ! Молодці, хлопці! Обов`язково вас переслухаю ще!
  А от виступ хедлайнера фестивалю, як на мене виявився найслабшим з всіх представлених! На жаль, чи втома, чи тотальна зайнятість, чи якісь інші причини вплинули на настрій виступу легенд українського року! І тільки безперечні роккабільні хіти середини заключного блоку повернули натовп у гіпертонус. 
  В цілому враження від фестивалю залишилось приємним та світлим, як Співоче поле на заході сонця застелене сотнями вишиванок! Але зацікавлені читачі могли все це бачити в он-лайн трансляції, тож не буду більше займати Вашої уваги! Любіть Україну! Бережіть себе!

Фото звіт в нашій галереї

Нестандартного погляду на звичайні речі!
Олекса Рогозін